У 1942 році австрійського психіатра Віктора Еміля Франкла схопили та відправили разом із сім’єю та дружиною до концтабору Терезієнштадт. Якийсь час йому дозволялося працювати за фахом. Але 19 жовтня 1944 року він був відправлений до Аушвіцу. Його батьків було знищено в Аушвіці, а дружина померла у таборі Берген-Бельзен. Про це він дізнається лише після визволення.
Три роки нелюдських умов життя, голоду, принижень, важкої фізичної роботи за умов відсутності нормального одягу та харчування...
Після звільнення з таборів Франкл напише книгу: «Людина у пошуках справжнього сенсу». Там він скаже, що “у людини можна відібрати все, окрім одного: останньої волі — вибирати своє ставлення до будь-яких обставин, вибирати свій шлях”.
А ще він написав, що “між стимулом і нашою реакцією на нього завжди є час. За цей час ми вибираємо, як реагувати. І саме тут криється наша свобода”.
Обидві цитати — взірець стоїчного підходу до життя: бути відповідальним за власний розум. Звісно ми, як всі люди, живемо в пластах зовнішніх обставин, маємо несвідомі імпульси, схильні до емоційних коливань. Але остаточний вибір ставлення до ситуації або дії завжди за нами. Вибір — єдине, над чим ми маємо владу.
Тисячі років тому стоїки також торкалися цієї теми. І можливість робити вибір, бути відповідальним за власні дії та ставлення вони називали часткою Бога в людині. “Зевс не зміг зробити наше тіло свободним, — міркує Епіктет, — але він дав нам частинку своєї божественності... Я мушу вмерти. Але ж чи маю я вмирати стогнучи? Я маю бути ув’язнений. Але ж чи мушу я журитися з того? Я маю йти у вигнання. Але ж чи може це завадити мені йти туди з посмішкою, сповненою сміливості й спокою?”
Якщо навіть у найтрагічніших і найруйнівніших обставинах все ще можливо контролювати свій розум і знайти свободу та позитив, то що й казати за повсякденне звичайне життя, в якому ми також маємо залишатися мудрими та мужніми.
Почитати ще
Дякую всім патронам за підтримку!
♥️ Підтримайте PSYSK на Patreon: https://www.patreon.com/serkon
Залишайтесь мудрими!